Моє імʼя — Настя Кулік. Я сама родом із Вінниці, після закінчення школи поїхала вчитись до Києва на графічного дизайнера, опісля жила по різних містах, багато подорожувала по Україні і за кордоном. Довгий час була цікавість до чогось далекого і екзотичного, а не до рідного Поділля. З початком повномасштабного вторгнення повернулась жити до Вінниці, і стало безмірно цікаво дізнаватись на практиці, що таке «рідний ти мій край, дорогий» і який він.

У своїх текстах про мисткиню Агіцу Бо-Гі («Дороги Агіци Бо-Гі: Імпульс. Форма. Символ») і про Гайсинський район («Моє Поділля радістю багате») наскрізно присутня тема дороги. Вона розкривається по-різному, але, прочитавши ці два тексти, можна побачити цю єдину нескінченну дорогу. Шлях, подорож, осягнення незнаного власними ногами і спілкування з митцями наживо у їхньому природному середовищі — то мій метод дослідження. Вибір тем спирався на особистий доторк — у випадку з Агіцею це була її картина, побачена більше ніж 10 років тому у Львові; з текстом про Гайсинський район поштовхом була постать Василя Стуса і те, що він із села Рахнівка.

Ведеться також робота над текстом про Камʼянець-Подільський і Хмельницький, робоча назва — «Ціна цінування». Там є про Хмельницький театр ляльок «Дивень» та ХОХМ, Михайла Ніколаєва, андерграундних митців Камʼянця і ту ж саму дорогу, що все обʼєднує і провадить Поділлям.